Сучасна поезія — Юлія Мартинюк

82

ЖИТИ НАСПРАВДІ

В попелі смутку від спалених мрій

Можна знайти уривки надій,

Подпишись на наш Telegram канал:

Віру в людське швидкоплинне життя,

В кожне народжене в світі дитя.

Мрії — збуваються, інші – згасають,

Часто задумане, не проживають.

Хтось примиряється й далі шукає,

Хтось в боротьбі увесь вік проживає.

Та лише декому щастя дається

Жити насправді, все що прийдеться.

18.02.18

© Мартинюк Юлія


 

ДИВОЗВІРІ

Фантастичні темні звірі

В сутінках душі живуть,

Плодять інших бузовірів,

Чорні ниточки прядуть

Нитку до ниточки тчуть,

Долю людині плетуть.

Що побачиш, що почуєш,

Що загубиш, що відчуєш,

Думаєш, що вибрав сам?

А  ні-ні, то все обман.

Все за тебе написали,

Загадали і надбали.

Всі хто біля тебе був,

Хто про тебе щось почув.

Хто сказав, чи не сказав.

Обіцяв, не обіцяв.

Хто забув тебе давно…

Хто водив тебе в кіно.

Хтось, що тебе добре знає,

І до купи все з’єднає.

Ну, так що? Впізнав його?

Хто водив тебе в кіно?

18.09.2017

© Мартинюк Юлія


БУТИ СОБОЮ

 

Бути собою, яка б я не була

Здається,  це якась розкіш

Не горіти, не шукати дна.

Вимагати від себе спокій.

Забувати про кармічний борг

І обов’язки всі дочірні

Відчувати увесь день не спіша,

Зустрічати кожну людину.

Не спішно так любити його

Уважно дивитись на доньку

Відчувати свій подих зрання,

Відчути подих справжньої долі.

Забути про всі амбітні плани,

І запитатись чи мої вони?

Не намагатись жити бездоганно,

А вже ж таки жить по душі.

І не боятись втрати,

Загубити чужих людей,

Яких так багато

Забирають твій час день-у –день.

Бути собою так важко,

Дозволити волю таку,

На жаль не кожен владний

Відчути душу свою.

06.05.18

© Мартинюк Юлія